Василь Пінчук: «Ринопластика як неминучість: коли проблеми з носом перетворюють життя на муку»

Сьогодні ринопластика входить до трійки найпопулярніших пластичних операцій у країні. І справа не тільки в тому, що більшість жінок незадоволені своїм носом. Часто ринопластика — операція, необхідна для нормального життя. Адже часом внутрішні проблеми не дають людині вільно дихати. І тоді вже питання не стоїть про красу — йдеться просто про звичайне життя без мук. Адже, погодьтеся, страшно, коли ти не можеш вільно вдихнути повітря…

Тому сьогодні я хочу поговорити про ринопластику за медичними показаннями: коли і чому її треба робити, а також скільки займає реабілітація.

ПРИЧИНИ

Порушення дихання може бути зумовлене трьома причинами.

Перша з них — деформація або викривлення носової перегородки. З моєї практики скажу, що це найпоширеніша історія. І тут буває по-різному. Є випадки, коли людина може з цим прожити все життя, але буває, що деформація настільки сильна, що доводиться тільки й мріяти про операцію. У мене була пацієнтка, яка буквально плакала від щастя після того, як ми поправили їй носову перегородку, і вона змогла нормально дихати.

Друга причина — це збільшення нижніх носових раковин (гіпертрофія). Причин, чому так може статися, кілька: зловживання судинозвужувальними носовими краплями, алергічний або хронічний вазомоторний риніт, захворювання навколоносових пазух. Але підсумок один: у результаті закривається прохід, через який йде повітря.

Третя причина — зміна скелета зовнішнього носа. Як правило, це набута проблема — наприклад, унаслідок бійки або ДТП. Але буває і вроджена.

ВСЕ ПРО ОПЕРАЦІЮ

Усі три перелічені проблеми є медичними показаннями для виконання тих чи інших втручань.

При цьому в разі перших двох форма носа може і не змінюватися — основні маніпуляції відбуваються всередині й націлені на поліпшення дихання пацієнта, а не на розв’язання естетичних проблем.

Треба також сказати, що дуже часто внутрішні проблеми розкриваються, коли людина приходить робити операцію з поліпшення форми носа. Адже перед будь-яким втручанням треба обстежити і все всередині, зробити комп’ютерну томографію, дізнатися, чи немає супутніх проблем. Інакше ринопластика може погіршити носове дихання. Наприклад, зменшили ніс — зменшили носові проходи, зменшили пропускну здатність повітря. І виходить, що після операції людина починає дихати гірше. Я неодноразово бачив, як люди проклинають момент, коли вирішили ледь-ледь підправити форму, а придбали глобальну проблему зі здоров’ям. А все це сталося через некомпетентність лікаря.

Якщо під час обстеження розкрилися супутні проблеми з перегородкою, носовою раковиною або придатковими пазухами носа, необхідно залучати ЛОР-хірурга. Це має бути взаємна плідна співпраця. Тоді й операція ділиться на два етапи: починає ЛОР-хірург, а пластичний хірург закінчує процедуру, вже працюючи над зовнішнім виглядом носа. Дії мають бути злагодженими та узгодженими, щоб не нашкодити пацієнту. Адже буває, що після невдалої роботи ЛОР-хірурга пластичному хірургу вже дуже складно щось зробити і виправити. І навпаки.

ПРОБЛЕМИ ПІСЛЯ ЛОР-ХІРУРГА

До речі, в останні роки багато ЛОР-хірургів самі роблять пластику зовнішнього носа.

Але безліч разів у своєму житті я бачив, як лікар надмірно радикально видаляє носову перегородку. Тривалий час ЛОР-хірурги не робили пластику носової перегородки, а просто видаляли її викривлену частину (це називається підслизовою резекцією носової перегородки). І якщо з цим переборщити — ніс позбавляється опорної функції носової перегородки і деформується. З’являється надкінчикове западання, плескатість кінчика, вкорочення довжини носа, розширення ніздрів і розширення основи кінцевого відділу носа: ніс просто провалюється і роз’їжджає в сторони. Адже немає опори!

Мені завжди було цікаво, про що думає лікар, роблячи це? Ось, мовляв, крива перегородка, навіщо її рівняти, якщо її просто можна викинути. Вирізав, викинув, операція — 15 хвилин, а те, що потім виникають величезні проблеми, вже нікого не хвилює.

І після таких маніпуляцій пластичному хірургу доводиться робити операцію з відновлення опорної функції перегородки: для цього береться хрящ із ребра і з нього формується каркас для підтримки кінцевого відділу носа. Це складно і дорожче, ніж звичайна ринопластика.

РЕАБІЛІТАЦІЯ

Ринопластика триває від години до двох-трьох, залежно від складності. Після ринопластики на ніс на десять днів накладаються шина і пов’язка. Всередину вставляються тампони і спеціальні стенти, які видаляються в середньому на третій-п’ятий день. Але все залежить від того, наскільки серйозним було втручання.

Після такої операції, як правило, є набряки, синці. Це нормально. Вони сходять за пару тижнів. Ще місяць-два потрібно обмежувати фізичні навантаження, можливо, потрібно буде капати в ніс масляні розчини, щоб не утворювалися скоринки. Але це індивідуально. Ну і, звичайно, регулярні огляди у лікаря, щоб не було зрощень і спайок.

На завершення хочу сказати банальне, але найголовніше: бережіть себе і своє здоров’я. Воно в нас одне. І не все в цьому житті можуть виправити хірурги. Пам’ятайте, що ваше гарне самопочуття дуже часто залежить від вашої відповідальності. Любіть себе, цінуйте себе, і все у вас буде добре!