Василь Пінчук: «З якого віку можна робити пластичні операції»

Матеріал взятий із сайту Обозреватель

Змінити прикрий недолік у своїй зовнішності всього за пару годин здається дуже привабливою перспективою. Дійсно, сучасна хірургія відточує все нові й нові навички і стає більш доступною. Але все ж скористатися чудесами майже миттєвого перетворення можуть не всі.

До пластичних операцій, як і до будь-яких інших, існує перелік цілком обґрунтованих медичних протипоказань. Вони бувають абсолютними і відносними. До абсолютних належать загальні захворювання організму, які загрожують життю самого пацієнта. Відносні ж включають у себе цукровий діабет, шкірні захворювання, незначне підвищення артеріального тиску та інше.

Але для деяких процедур є ще й вікові обмеження. Мене часто запитують: з якого віку можна виконувати пластичні операції? Відповідаю завжди так: усе залежить від того, яка ситуація в кожному конкретному випадку і які показання до пластичної операції є в окремого пацієнта. Перш за все, операції потрібно розмежувати на ті, що виконуються заради естетичного поліпшення, і ті, що роблять за медичними показаннями. У першому випадку, як правило, до вдосконалення зовнішності вдаються пацієнти в зрілому віці, тобто по досягненню повноліття. Але є й винятки. Візьмемо, наприклад, капловухість. Ця проблема зустрічається фактично у 5% населення земної кулі. Пластику вушних раковин бажано виконувати в дошкільному віці, перед тим як дитина сяде за парту і, можливо, стане об’єктом глузувань однокласників. У моїй практиці це найчастіша причина естетичної пластики до повноліття. Щоправда, тут не обійтися без дозволу батьків, адже людина може самостійно приймати рішення про хірургічне втручання тільки з 18 років. Також важливо пам’ятати про зворотний бік медалі такої процедури: не завжди діти готові морально перенести операцію. Тому батьки повинні обговорювати це питання з дітіною, щоб операція не була якоюсь психологічно нав’язаною процедурою, до якої маленька людина ще не дозріла. І ось ще один контраргумент: самі діти в ранньому віці ставляться спокійно до вад, а зовнішність починає їх хвилювати вже в період статевого дозрівання, десь у 12-14 років.

Інша розмова, якщо пластична операція необхідна з метою реконструкції. У такому разі її можна виконувати навіть у ранньому дитячому віці. Зі свого досвіду скажу, що популярна причина вдатися до послуг пластичних хірургів у дитинстві — опущення верхньої повіки. Як правило, це двостороння патологія, але нерідко трапляється й одностороння. За такої патології очі фактично закриті, щоб щось побачити, дитина повинна піднімати голову вгору і через вузьку очну щілину намагатися розгледіти світ навколо. Звісно, в такій ситуації операція робиться в ранньому дитячому віці. Залежно від ступеня опущення верхніх повік це може бути і рік, і два. Адже, якщо не усунути проблему вчасно, є ризик сліпоти. Питання можна відкласти, якщо ситуація некритична і присутнє тільки часткове опущення повік. У такому разі операцію можна виконати в 12-16 років, коли простіше налагодити контакт із дитиною і вона легше сприймає процес.

Що стосується верхнього вікового цензу, то обмеження існують насамперед на збільшення грудей. Так, після 50-60 років я не раджу робити цю операцію, бо тканини вже втратили свою еластичність. Друга проблема полягає в тому, що в цьому віці настає менопауза і на тлі порушення гормональної рівноваги можуть розвиватися різні захворювання молочної залози. Тому краще не провокувати цей процес і утриматися від хірургічного втручання.

Що стосується омолоджувальних операцій, то наявність обмежень визначається насамперед станом здоров’я самого пацієнта. Одну й ту саму процедуру комусь і в 50 років не можна робити, а комусь можна у 80. Усе залежить від артеріального тиску, аналізів та інших чинників. Я хочу сказати, що, якщо людина відносно здорова, немає вікового бар’єру.

І ще один важливий момент: не будемо забувати про психологічний стан людини. Є пацієнти, які висувають необґрунтовані претензії до своєї зовнішності. Наприклад, просять зробити “котячі очі” або монголоїдну пластику повік. Це говорить про те, що в такої людини є деякі особливості психіки. З таким пацієнтом треба провести роботу і направити його до психолога, щоб замість пластики виконати психологічну корекцію. Адже, найімовірніше, після операції він залишиться незадоволеним і буде йти на подальші кроки зі зміни себе. Тож якщо я бачу щось подібне, то відмовляю. Це питання етичне, заборон як таких немає.

Тому хочу підсумувати головною порадою, яку я даю всім своїм пацієнтам: перш ніж зважитися на пластичну операцію, зважте всі за і проти. Поставтеся до цієї події у своєму житті відповідально, і тоді результат вас тільки порадує!